Ходити по лікарях люди, як правило, не люблять. Це клопітно, витратно, а іноді пов'язане з певним психологічним дискомфортом. Це я про дискримінацію. Як співвідносяться здоров'я й сексуальний вибір людини? Якщо ви звертаєтеся, наприклад, до кардіолога, - то ніяк. Але при захворюваннях сечостатевої системи, при ІПСШ (інфекціях, що передаються статевим шляхом) підхід до діагностики й лікування залежить від того, чи знає лікар про особливості вашого  сексуального життя і як він до цього ставиться.

Центр досліджень соціальної реклами Інституту соціології НАН України підійшов до цього питання з наукової точки зору й провів соціологічне дослідження під назвою "Оцінка потреб у навчанні серед лікарів - венерологів, урологів й терапевтів Києва щодо попередження поширення ІПСШ  й підтримки ЧСЧ [чоловіків, що мають секс з чоловіками]". Якщо коротко - це про те, як лікарі ставляться до нас, гомосексуалів. У вас є можливість порівняти результат із власним досвідом.

У дослідженні взяли участь 15 дерматовенеролігов, 15 терапевтів і 15 урологів Інституту урології НАНУ, а також поліклінік та диспансерів Києва. З них 18 жінок і 27 чоловіків. Середній вік - 40,5 років (мінімальний - 25, максимальний - 67). Середній стаж роботи в медичній установі -15 років (мінімальний - 1, максимальний - 45).

Геї? Хто це?

У першій частині опитування лікарям запропонували висловити особисте ставлення до гомосексуалів. "Якщо люди поводяться адекватно, не випинають свої сексуальні смаки, то ставлюся до них толерантно", - каже один з респондентів. Що мається на увазі під "не випинають"? Якщо проблема, з якою ти звернувся по медичну допомогу, пов'язана саме з гомосексуальним способом життя - coming out перед лікарем теж буде "випинанням"?

Реальну картину дає наступне висловлювання: "Я ставлюся до таких людей негативно. По-перше, не схвалюю цей вид статевих стосунків, а, по-друге, вони більше піддаються ризику інфікуванняя, а захворювання, які я лікую, часто трапляються саме завдяки ним". У наявності необгрунтоване упередження і звичайні гомофобні стереотипи. Дуже прикро чути таке з вуст провідних фахівців, що практикують в європейській столиці... Хоча лікарі не забули про всяк випадок вказати, що подібне ставлення ні в якому разі не впливає на надання допомоги ЧСЧ.

Ні гірше, ні краще

Чи змінилося ставлення лікарів до геїв за останній час? Більшість опитаних вважають - звичайно! Принаймні, вони тепер знають, що ми точно існуємо: "Раніше це відштовхувало, а зараз нормально сприймається"; "Ця проблема вже не замовчується, має суспільний резонанс, і суспільство починає розуміти, що гомосексуальність - це особиста справа кожного".

Але "знати" - зовсім не означає "поважати": "Більше знаємо, але потрібне відчуття міри! З телеекранів йде інформація, яка викликає більше негативу, аніж позитивних емоцій. Необхідно припинити показ фільмів, де рекламуються конкретні стосунки". Стара пісня: "Ми миритимемося з вами, доки ви тихенько сидите по коморах!" Цікаво, що люди старшого віку, а також лікарі-чоловіки засуджують колег, відношення яких до ЧСЧ останніми роками покращало.

І  жодного оптимізму з приводу ставлення до гомосексуалів у регіонах: "Там володарює святенництво й пуританство. Там ці стосунки засуджуються, а якщо громадська думка таврує геїв, то і лікар, природно, повинен під нього підлаштовуватися". Особливо гріє слово "природно".

Наочна дискримінація

Наскільки поширена дискримінація МСМ в лікувальних установах? Лікарі в один голос стверджують, що її взагалі немає. Посилаються на клятву Гіппократа і дисциплінованість персоналу. Але декілька прикладів все ж пригадали. Це:

- висміювання;
- безсторонні вислови;
- негативне ставлення до ЧСЧ;
- ненадання медичних послуг ЧСЧ.

Лікарів попросили запропонувати шляхи зниження дискримінаційних проявів. Ось що вони надумали:

- менше афішувати їхні стосунки;
- надавати інформацію: вважати це патологією - або не вважати?;
- підвищувати загальний культурний рівень по цих питаннях;
- у пресі публікувати, показувати, пояснювати фізіологічний процес, психологію цих людей;
-зі школи проводити лекції серед дітей;
- проводити роз'яснювальну роботу.

Звичайно, нам перш за все радять не висовуватися. Потім лікарі просять команди зверху: ось коли "там" дадуть наказ вважати геїв нормальними, тоді подивимося. А в решті-решт все вірно - працювати треба з натуралами, втлумачувати їм елементарне знання.

"Необхідно роз'яснювати, що це гормональне порушення, це генетично закладено, потрібно розглядати це як хворобу", - кажуть лікарі, абсолютно впевнені у власній правоті. У всьому світі медики давно в курсі, що гомосексуальність є варіантом норми, а наші все ще вважають це патологією...

Чи позначається дискримінація на наданні медичної допомоги ЧСЧ? Лікарі, спростувавши свої ж одкровення, стверджують: ні, ну що ви! Мовляв, "медпрацівники - люди високого рівня культури. До них приходить людина з проблемами, які потрібно вирішити. Фахівців цікавлять особливості сексуальної поведінки пацієнта лише тому, що гомосексуали відносяться до групи з великим ризиком захворювань, що передаються статевим шляхом".

Якщо ж прикрі випадки стигматизації і трапляються, то в цьому, виявляється, винні... самі геї! "ЧСЧ соромляться, і це створює вірогідність надання не тих медичних послуг. Це саме їх проблеми, а не лікаря. Але якщо це йде з боку лікаря, значить, у нього проблеми з інтелектом і порок розвитку особи". Ясно вам? Це ВАШІ проблеми! Або вам доктор-імбецил дістався. Відверто висловилися лише двоє учасників опиту: "У медиків збереглася емоційна ворожість. Через це вони можуть не здійснювати комплекс послуг, обмежувати їх". І навіть навели приклад: "Я зустрічала лікарів, яким не подобаються геї, і вони не хочуть їх обслуговувати. Я тоді переводжу хворих до інших лікарів".

Джерело СНІДУ

Основна частина лікарів вважають ЧСЧ групою підвищеного ризику за причин біологічних особливостей сексуальних контактів, великої кількості партнерів і невикористання засобів захисту, а також вживання наркотиків і надання секс-послуг за винагороду. Про те, що останні дві причини більше властиві гетеросексуалам, вони не в курсі.

Один з опитуваних пояснив свою точку зору так: "Між піхвовим і анальними контактами є принципова різниця. У піхві присутнє кисле середовище, і вірус частково гине, інфікування відбувається не на 100%. У прямій кишці середовище лужне, тому вірус відчуває себе комфортніше, і вірогідність інфікування більша. Механічна напруга при анальному контакті сприяє розриву презерватива, більша вірогідність зараження через кров".

Ще один професіонал запропонував власну теорію: "Ризик залежить від того, де працює людина. Шоу-бізнес - це теж свого роду ризик. Працівники барів, кафе, де людина більше підвладна розбещенню".  Такий от знавець очагів розпусти.

Професіоналізм по-українськи

З якими проблемами приходять ЧСЧ лікарям? Головним чином геї звертаються із запальними захворюванням простати і сечовивідного каналу, шкірними захворюваннями, гонореєю, тріхомоніазом, тріхоплазмозом, хламідіозом, папіломними вірусними інфекциями, герпесом, сифілісом, вірусними гепатитами та ВІЛ. Один з лікарів стверджував, що до нього зверталися пациенти-ЧСЧ "з вигаданими проблемами, немов би неприємними відчуттями в області промежини, і під виглядом лікування (особливо це стосується чоловіків похилого віку) намагалися отримати задоволення від огляду".

Деякі лікарі стверджують, що ЧСЧ частіше за інших хворіють на ІПСШ,  в тому числі і на ВІЛ. Статистика явно пройшла повз ескулапів. А що вони взагалі знають про ВІЛ?

В цілому опитувані правильно визначають шляхи передачі ВІЛ. Однак не усі визначили основні шляхи передачі, а деякі вказали такі, що не снують:

- "є гіпотеза, що ВІЛ передається через кровососучих комах" (!);
- "через слину";
- "в окремих випадках може бути побутовий, контактний шлях передачі" (!);
- "при терті";
- при вживанні "деяких методик підготовчого періоду перед статевим актом".

Здається, наші професіонали "трошки" плутають ВІЛ та сифіліс...

Відносно профілактики ВІЛ дехто запропонував альтернативні методики: "уникати поганих місць", "секс на відстані", "відсутність статевого життя". Про презервативи не всяк згадав взагалі. Картина очевидна: велика кількість лікарів має помилкове уявлення про ВІЛ.

Про зарубіжні методики надання послуг ЧСЧ більшість лікарів не знають і знати не хочуть. Все, що їм відомо про зарубіжне життя геїв, стосується загальновідомої інформації про гей-прайди і одностатеві шлюби. Більшість опитуваних не вважають за потрібне запроваджувати певні специфічні підходи для пацієнтів-ЧСЧ.

Лікарі, які з жаром роз'яснювали різницю між анальним і піхвовим сексом, тепер говорять, що розділяти гомо- і гетеросексуалів при наданні медичних послуг з ІПСШ не потрібно, навіть помилково: "Введення таких програм - знущання з гетеросексуального суспільства". А також "ЧСЧ не є найбільш уразливою групою", - хоча до цього, з їх же слів, геї були мало не єдиними переносниками інфекцій по всій Україні.

Результати дослідження не шокують. Вони цілком прогнозовані: наші лікарі некомпетентні навіть у сфері ВІЛ, не кажучи вже про проблеми здоров’я геїв. Ну що ж... чим нижчими є знання державних ескулапів - тим більше шансів у знаючого приватника.

_{Дана стаття підготовлена громадською організацією "Гей-альянс" і міжнародною недержавною гуманітарною організацією "СНІД Фонд Схід-Захід" (AIDS Foundation EAST-WEST] в рамках проекту "ЧСЧ - профілактика ВІЛ/СНІДу і підтримка". Дана публікація була видана при фінансовій підтримці Європейської комісії, Шведської агенції міжнародної співпраці і розвитку (SIDA), СНІД-Фонду Елтона Джона (EJ AIDS Foundation). Повна відповідальність за зміст документа лежить на організації "Гей-Альянс" і міжнародній недержавній гуманітарній організації "СНІД Фонд Схід-Захід" (AІDS Foundatіon EAST-WEST). Зміст документа ні за яких умов не може розглядатися як відображення позиції Європейської Комісії.}