Народний депутат України, член Комуністичної партії Леонід Грач, який очолює комітет Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональніх відносин, назвав геїв та лесбійок "збоченцями". А коли активісти ЛГБТ-руху відповіли йому на це відкритим листом, трохи подумав - та написав велику статтю у відповідь, що була оприлюднена сайтом "сучасного українського комсомолу". Цей текст ми передруковуємо повністю - для того, щоб стало зрозумілим, на якому грунті базуються погляди людини, яка відповідно до вимог своєї посади має захищати права всіх українців - не зважаючи на їхню національну, расову, статеву або етнічну приналежність.

У розвинених країнах до цього списку як правило додається ще одна ознака - "сексуальна орієнтація". Але в Україні про неї згадують не часто, оскільки геї та лесбійки для представників нашої влади немов би не існують. Про них починають казати лише тоді, коли треба нагадати про "антисуспільні рухи, що руйнують засади нашої християнської по суті держави". Цікаво, що навіть сучасні комуністи у своїх висновках щедро оперують релігійними поняттями та спираються на "християнську мораль, викладену у Біблії", хоча ще не так давно церковники були для комуністичної ідеології зразка СРСР хіба що не ворогом номер один. Звичайно, якщо вони не працювали "подвійними агентами".

Якщо спробувати надати стислу оцінку листу Леоніда Грача, який він написав у відповідь на претензії до нього представників ЛГБТ-спільноти, то перед нами - майже весь список стереотипів, помилкових висновків та суцільне заперечення положень сучасної науки та правових норм, що викладені у документах найвпливовіших політичних, громадських та медичних організацій світу.

ОБОВ'ЯЗОК ДЕРЖАВИ - ЗАХИСТИТИ СУСПІЛЬСТВО

Проблема захисту сімейних і духовних цінностей українського суспільства сьогодні займає особливу нішу як в нашій державі, так і взагалі на всьому просторі країн колишнього Радянського Союзу. Після розвалу радянської держави в наші республіки хлинуло те, від чого суспільство впродовж 70 з гаком років було захищено. Що несе багато руйнівних початків, чужорідна масова культура разом з цілою низкою негативних аспектів принесла зокрема специфічно тлумачену ідею ліберального суспільства. Свавільне трактування свободи слова і совісті дозволяє сьогодні маскувати пороки під чесноти.

Ідеали споживчого образу життя, що пропонує нам Захід, відсувають на далекий план духовність і моральність. Таким чином, західний стиль життя припускає підміну одних цінностей іншими. У такому суспільстві життєві мірки стають іншими. Тут вже все інше: розкуте до неможливості, вільне до непристойності. Сучасна розхристана мораль межує з аморальністю. Так звана нова совість стикається з безсовісністю. Людськими цінностями тут готові назвати все, лише б виправдати все, зокрема, мракобісся та безсоромність. Тут усі рівні, усі самовиражаються, вклоняються плоті та догождають хтивості. У такому переверненому світі і свідомість перевернена. Питання моральності не вважаються пріоритетними, а проблема внутрішньої людини, яка гине, щоб догодити своєму его, ні у що не ставиться.

Так, певні міські голови ставлять питання про необхідність узаконення будинків терпимості. У школи прийшли сексуальна освіта, книги з вульгарними картинками, лобісти подібних програм спираються на солідні західні гранти (гроші). Діти і вчителі з телеекранів розмірковують про секс, протизаплідні засоби, підлітки, копіюючи досвід західних однолітків, йдуть з сімей до подруг для спільного мешкання, з'явилися так звані шведські сім'ї.

Але там, де сексуальна свобода (а точніше - розбещеність), - там втрата заповіданного нам прабатьками цнотливого способу життя. Сучасне ліберальне суспільство не мислиться без легалізованих геїв, лесбійок. Тепер в широких колах вважається поганим тоном погано говорити про цю сторону життя. Це - світова політика. Бо такий стан світу, що стрімко руйнується, де зокрема содомія на політичному рівні зводиться у ранг норми. Толерантності до одностатевих шлюбів добиваються давно у відкриту. І небезуспішно, як, наприклад, в Нідерландах, Великобританії, Німеччині (так звані партнерства), США (Массачусетс), де такі шлюби легалізовані.

Більш того, вже є країни, де гомосексуалістам дозволяють всиновлювати дітей. Реєстрацію в Голландії політичної партії педофілів Голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату мітрополит Смоленський і Калінінградський Кирило назвав "першою ластівкою" на шляху до визнання педофілії як норми. У економічно розвинених країнах пішли шляхом закріплення на законодавчому рівні прав гомосексуалістів. За даними Вікипедії - вільної енциклопедії, з посиланням на думку експертів, опитаних RBC daily, - перетворення гомосексуалізму з "біологічного" на "культурний" феномен здатне призвести американське суспільство до серйозної конфронтації, а "тенденція до легалізації одностатевих шлюбів в США - явище того ж порядку, що й толерантність європейців до педофілії".

Україна стала першою з країн СНД, де в 1991 році відмінили встановлене з часів Й. Сталіна кримінальне покарання за добровільні інтимні відносини між чоловіками. Таким чином була відкрита дорога "новому" "толерантному" погляду на проблему, відому ще з часів Старого Завповіту як содомській гріх, за який вбивали. Отже не буде дивним, якщо Україна на шляху до Європейського Союзу в галузі легалізації одностатевих шлюбів може випередити ту ж Росію.

Деякі адвокати гомосексуалізму полюбляють вказувати на те, що вони існували в людській спільноті в усі часи, і відсоток їх завжди був невеликий, тому шкоди державі їхнє існування не приносило. Все це вірно, з поправкою лише на те, що в минулі століття "гомосексуальної популяції" давалася відсіч релігійними інститутами, що накладали заборону на подібні взаємини. Сьогодні, з легалізацією гомосексуалізму, до нас приходить нова культура - GAY-культура. І саме вона формує як новий поведінковий психотип, так і нове відношення людей один до одного.

У низці країн Азії, Африки, а також в Ірані, в Єгипті гомосексуалізм є кримінальним злочином. Є країни, де мужолозтво до цього часу карається стратою. Два роки тому в Ірані був приведений у виконання вирок про повішення відносно двох хлопців-гомосексуалістів. І хоча з погляду світової політики це атавізм, але це і можна назвати інстинктом самозбереження нації на державному рівні. Наприклад, армія в країні, де відкрито практикується гомосексуалізм, де-факто стає уразливою зсередини. Проте ще більш небезпечними є глибинні шари, які приховує подібна ліберальна модель мислення, коли гомосексуалізм ставиться нарівні з гетеросексуальними відносинами. Подібна толерантність веде нас до того, що незабаром такі ж "цивільні права" матимуть і інші явища, що вважаються в традиційному суспільстві пороками.

Через зміну сучасної людської свідомості за причин підміни цінностей, що відбулася, більшість людей сьогодні не надають значення проблемі наявності в суспільстві сексуальних меншин. Багато людей вважають, що із-за нечисленності содомітів (у різних країнах - від 5 до 20 відсотків) вони не є шкодою для державної безпеки. Через це крізь пальці дивляться і на можливість підведення сексуальної аномалії, що посилюється, під юридичний захист. Навіть потенційна загроза появи в майбутньому закону, що дозволяє одностатеві шлюби, не може розбудити суспільство, яке спить. Але при такій байдужості зрештою ми можемо опинитися віч-на-віч з набагато більш серйозною проблемою: наприклад, кримінального переслідування за несприняття гомосексуального способу життя.

З тих пір як існує психіатрія, люди з гомосексуальними вабленнями розглядаються як хворі, і для них розроблялися методи лікування. Наявні різні форми гомосексуальності. Справжні (природжені) трансвестити мають специфічні особливості конституції і фізіології, це, по суті, органічне захворювання; такі люди народжуються украй нечасто. Переважна більшість гомосексуалістів - люди, як прийнято казати серед психологів, що перейняли цю "модель поведінки" (і, додамо поза медичним контекстом, систему цінностей) ззовні, під впливом обставин, унаслідок психічної лабільності, особливих проблем тощо. В окремих дослідницьких колах поширено переконання, що ця придбана гомосексуальність легко й ефективно лікується, наприклад, психотерапевтичними методами. Та все ж таки. У 1973 році "під тиском громадськості" Американська Асоціація психіатрів (APA) викреслила гомосексуальність зі списку психічних захворювань. З цієї миті люди цієї сексуальної орієнтації стали вважатися нормальними, а ті, хто створює їм відповідну "модель поведінки" і привчає до неї, можуть вже не побоюватися втручання лікарів у справу будівництва нового Содому. Згодом цьому прикладу стали наслідувати інші психіатричні організації. Зараз в багатьох країнах Євросоюзу, в пострадянських республіках гомосексуальність не вважається захворюванням психіки. Проте не всі фахівці згодні з такою постановкою питання. Серед частини експертів існує думка, що згадане сексуальне ваблення є психічним захворюванням навіть з погляду медицини, і що від нього можна при бажанні вилікуватися, при цьому висловлюється жаль, що велика кількість молодих людей про це тепер просто не знають. Якщо дану позицію взяти за таку, що заслуговує на довіру, то вона ще раз переконує: психічна лабільність є найважливішою якістю споживача, її навмисно і старанно культивують серед молоді (ринок повинен бути керованим), і на цьому фоні згадана "модель поведінки" не зустрічає практично ніякого опору. Разом з тим, не можна не прислухатися і до іншої групи фахівців, з тих, хто розглядає дану проблему з позицій моральності. Професор Соціологічного інституту Російської академії наук В. А. Бачинін стверджує, що "у випадках з гомосексуалізмом першопричиною є не психічна, а інша хвороба - етична". "Хвора душа, понівечений, напівзруйнований дух - ось головні проблеми гомосексуаліста. У духовному світі гомосексуаліста порушена ієрархія рівнів: не вищий початок (дух) керує нижчим (плоттю), а нижче командує вищим".

Суспільство, породжене GAY-культурою, - це легко керований ззовні інститут. Хто управлятиме ним - питання не з легких, а, точніше, не з ліберальних. Але вже саме те, як легко християнська, по суті, держава, здається цій культурі, говорить про те, що управляти своїм суспільством буде зовсім не вона, а ті сили, які принесли цю культуру. І в порівнянні з цим прогнозом нинішні важкі проблеми соціально-економічної, політичної, військової сфери, у тому числі і того ж ЖКХ, і озброєння, померкнуть.

На відкритті XV Міжнародних Різдвяних освітніх читань в Москві 29 січня 2007 року мер Москви Ю. Лужков розповів про сильний тиск Заходу на нього з тим, щоб він дозволив в 2006 році травневий гей-парад. Відзначимо, що протистояти цьому впливу він зміг завдяки підтримці Святійшого Патріарха Московського і всієї Русі Олексія II. Сьогодні суспільство і влада маневрують під тиском всесвітніх тенденцій до розширення сфер демократії розпусти, а "блакитні" братських країн демонструють по-справжньому інтернаціональну єдність в різних спільних акціях, в створенні міжнародних співтовариств. Наприклад, суспільство "Вільна любов" - це геї Москви, Санкт-Петербурга і Києва. Треба відзначити, що за останні декілька років суспільна активність українських секс-меньшин зросла. Судячи з усього, чималу роль в цьому вибуху натхнення зіграв прихід до влади близьких по духу проамериканських ставлеників.

Два роки тому вперше в історії України в Києві відбулася міжнародна конференція сексуальних меншин "Наш Світ - Розширюючи Кордони", що зібрала пікантну публіку з "більш як двадцяти країн східної і центральної Європи, пострадянського простору: від Польщі і Німеччини на заході до Таджикистану і Киргизії на сході, від Росії на півночі до республік колишньої Югославії на півдні". Як повідомили ЗМІ ("Vlasti.net"), "українських нетрадиціоналів фінансово підтримують і Європейська Комісія, і Міжнародний фонд Джорджа Сороса "Відрождення", а "злободенність одностатевих проблем" підтвердив і факт участі в круглому столі представників правоохоронних органів і служби уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Усього 16 років життя у "вільній державі", якою іменує себе Україна, знадобилося, щоб порок одностатевих відносин трансформувався в "індикатор демократичного суспільства". Тут вже всі обов'язкові в таких випадках атрибути, що покликані служити доказом фундаментальності явища, - це і гей-форуми, і своя статистика. За даними керівника гей-форума України Святослава Шеремета, в Україні мешкає від 420 тисяч до 1,2 мільйонів геїв і лесбійок.

У цей час на розгляді у Верховній Раді України знаходиться Проект Трудового кодексу України, одна з норм якого забороняє будь-яку дискримінацію у галузі праці, зокрема "пряме або непряме обмеження прав працівників (службовців) залежно від сексуальній орієнтації". Яку загрозу духовному здоров'ю суспільства несе такий документ у разі його ухвалення, зрозуміло кожній етично здоровій людині.

Такими є темпи бурхливого зростання одностатевої демократії. "Демократія - в пеклі, а на небі - Царство". Цей відомий вислів святого праведного Іоанна Кронштадського сьогодні як ніколи доречно підкреслює небезпеку проблеми, особливо якщо врахувати, що це пекло нам пропонують будувати люди з педофільним інтелектом вже тут, на землі.

Те, що колись рішуче відторгалося в цілому всім суспільством, засуджувалося як ганебне і огидне явище, тепер сприймається з інших позицій: як явище, що заслуговує якщо не заохочення, то співчуття, або хоча б уваги.

На думку представників секс-меньшин, вказує Ачкасов М.Н (the University of Manchester), інтеграція України в Європейський Союз і ухвалення європейських цінностей можуть значно допомогти їм у вирішенні їхніх проблем. Вони чекають появи нових можливостей для лобіювання своїх інтересів в неприпустимості дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації, інформуванні громадськості про гомосексуальність і зміни свідомості населення у бік толерантності до одностатевих відносин. У разі позитивного рішення перерахованих цілей на масову свідомість чекає абсолютна трансформація. Нова людина, що народжується на світ, з дитинства виховуватиметься в умовах державної лояльності до збоченого способу життя, і, таким чином, в свідомості людини зітруться поняття гріха, пороку, моралі. Кожна людина, вихована в такій "архіліберальній" державі при відповідній системі, що культивується державою, шкільною програмою, з юних років стоятиме перед свободою свідомого рівноцінного вибору між традиційним і нетрадиційним шлюбом, між нормою і збоченням. У такому суспільстві внаслідок державного заохочення пороку і, відповідно, його широкої масової пропаганди, рясно удобрятиметься грунт для зростання як сексуальних меншин, так і інших подібних явищ.

Вже сьогодні фактично може бути змодельована ситуація притягання до кримінальної відповідальності за осуд нетрадиційного сексуального способу життя як за утиск свободи совісті. У наш час сучасні апологети гомосексуалізму активізували свої дії, об'єднавшись в організації, щоб підсилити дію на суспільну свідомість. Для них важливо запровадити в масовий вжиток своє власне розуміння того, що є норма. Тепер вже не на філософському рівні, як колись у язичників-софістів в Стародавній Греції, а на законодавчому гомосексуалізм і лесбійство повинні бути виправдані. З цією метою представники секс-меньшин провадять активну суспільну діяльність, аж до судових скарг.

Офіційна скарга організаторів першого гей-параду в Москві проти Росії (про заборону московською владою гей-ходи в травні минулого року) до Європейського суду з прав людини з вимогою грошової компенсації у розмірі 20 тисяч євро названа його авторами "найважливішою подією", яка закладе основу майбутнього всієї ЛГБТ-спільноти в Росії, - "майбутнього, в якому права осіб гомосексуальної орієнтації визнаватимуться і дотримуватимуться". У документі стверджується, повідомляє "Інтерфакс", що Росія в особі її державних органів, відмовивши в проведенні ходи і пікетування, порушила статтю 11 (право на свободу мирних зборів), статті 13 (право на ефективний судовий захист) і 14 (заборона дискримінації), а також статтю 11 Європейській конвенції про захист прав людини. На думку організаторів гей-параду заборона на проведення ходи протиречить і російському законодавству, і ратифікованій РФ Європейській конвенції. З цього наочного прикладу ми витягуємо у тому числі і урок майбутньої широкомасштабної програми збочення не тільки нравів, але й тлумачення законів.

З явищами зростаючої юридичної вибагливості сексуальних меншин ми стикаємося і на Україні. Після моєї публічної заяви про те, що гомосексуалізм - це аномалія, викликана аморальністю і порочністю людини, на моє ім'я з відкритим листом через ЗМІ звернулися представники гей-лесбійськіх неурядових організацій України. "В Україні - понад тисяча стійких гомосексуальних пар, можливо - декілька тисяч. Як можна заперечувати проти того, щоб двоє людей, що живуть сім'єю, врегулювали свої внутрісімейні відносини за допомогою закону?!" - йдеться у зверненні. "Ваші публічні заяви не підтримують концепції універсальності і неподільності прав людини, далекі від гуманістичних ідеалів, і носять упереджений характер". Автори відкритого листа перерахували свої вимоги, раніше висунуті гей-лесбійськімі організаціями до влади країни. Даний документ, на мій погляд, цікавий як в плані прояву ступеня розкладання сучасної людини, гнилості її внутрішнього світу, так і в плані оголення проблеми тиску нетрадиціоналів на вищу владу, який посилюється. Ось уривок з цього листа, де перераховані вимоги сексуальних меншин до властей країни: 1) запровадження законодавчої заборони дискримінації за ознакою сексуальної орієнтації в усіх сферах суспільного життя; 2) легалізація в Україні інституту цивільного партнерства для одностатевих сімей; 3) надання гомосексуальній сім'ї всієї повноти соціальних і економічних прав нарівні з гетеросексуальним шлюбом; 4) визнання в Україні законними одностатевих шлюбів між громадянами України або між громадянами України і іноземцями, законно укладених в іншій державі, а також законно зареєстрованих за кордоном цивільних партнерств; 5) запровадження на державному рівні програм соціальної підтримки геїв і лесбійок; 6) врахування прав та потреб геїв і лесбійок при розробці і реалізації нормативно-правових актів.

Як вказується на гей-лесбійському сайті, "копії відкритого листа адресовані персонально всім членам Комітету Верховної Ради з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, зокрема Мустафі Джемілєву, Ніні Карпачовій, Левку Лук'яненку, Івану Попеску, Віктору Тарану-Терену, Геннадію Удовенку, Олександру Фельдману, Рефату Чубарову". Представники секс-меньшин, як бачимо, виявляють добру обізнаність в політичній ситуації, для них це на сьогодняшній день найважливіше завдання - якщо не пройти у владу, то хоч би притертися до неї, увійти до контакту з сильними світу сього для досягнення своїх далекоглядних завдань. Не виключаю, що в чомусь вони зможуть досягти результатів. Не випадково в післямові до відкритого листа йдеться: "Не так давно деякі з пойменованих вище осіб сиділи за одним столом з представниками гей-організацій під час загальної зустрічі з комісаром Ради Європи з прав людини".

Сучасне, нав'язуване західними традиціями, сприйняття проблеми прав людини, лібералізації відносин культивує повна відмова від будь-якої нетерпимості - чи то релігійної, чи то етнічної, чи то сексуальної. Те, що раніше було нормою (наприклад, в 1835 році заборона на содомію в Росії була поширена з армії на все населення), тепер сприймається як дикість. Зате нормою стають такі явища, як розташовані в центрі Києва, за висловом ЗМІ, "педерастичні кабачки" - "Помада" і "Кібер". Не відстає від української столиці й Крим, де в приміському районі Сімферополя, якщо вірити тим самим ЗМІ, відкритий нічний гей-клуб. А якщо сьогодні хтось на офіційному рівні візьметься цитувати М. Горького ("Знищте гомосексуалістів - зникне фашизм"), або посилатися на Й. Сталіна, що оголосив в 1933 році содомію злочином, - він потрапить під град критики ЗМІ.

Деякі дослідники цієї педантичної проблеми вважають, що для українського суспільства сьогодні важливо вирішити головне питання: прийняти гомосексуальність як фізіологічну неминучість - або відкинути як аморальне явище. На мій погляд, подібний підхід - одна зі складових великої проблеми, сутність якої виражається як відношення держави до проблеми існування сексуальних меншин. При цьому не можна забувати, що за даним поняттям у разі його успішної законодавчої легалізації криється ціла система мутації суспільної свідомості, трансформації людської психіки, видозміни масового способу життя. Саме від твердості позиції держави залежатиме, чи зможе ця соціальна недуга пустити коріння в український грунт на законодавчому рівні з усіма вищезгаданими наслідками.

Леонід Грач
голова Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.