Нова виставка Львівського Центру міської історії зосереджується на питанні "Еросу і сексуальності" у Центрально-Східній Європі упродовж довгого ХХ століття. Це - результат співпраці групи молодих істориків і дизайнерів з України та із-за кордону, який представляє новий погляд на один із найважливіших (проте досі нехтуваних) аспектів людської історії. Головна мета виставки - ставити питання, пропонувати образи, ідеї і теми для дискусій та роздумів, а також надати простір для таких дебатів. Про це пише сайт Львівської міської ради.
Природний феномен, яким є людська сексуальність, окреслювався по-різному, залежно від культури, і підлягав змінам. Загалом у традиційних суспільствах статевість була об’єктом суворого регулювання за допомогою правил, які визначали статеві ролі, орієнтації, поведінку, гендерну і сексуальну тотожність, аж доки ці правила перестали бути універсальними і непорушними.
Наприкінці ХХ століття можливі і відкрито практиковані сексуальні й гендерні ролі, тотожності і моделі поведінки суттєво відрізнялися від тих, які діяли іще століття тому. І хоча ХХ століття залишило нам насилля і терор політичних режимів, які широко втручалися в інтимне життя своїх підданих і жертв, процеси емансипації та лібералізації служили ключем до подальших змін. Найважливішим і найхарактернішим виявом цих процесів став розвиток боротьби за сексуальні права як невід’ємну частину людських прав, наголошення на рівності, недискримінації і гідності усіх, зосередження на різних царинах, у тім числі на репродуктивних правах, сексуальному здоров’ї, гендерній рівності та поборенні дискримінації на підставі сексуальної орієнтації.
Загалом, сексуальні права людини передбачають для кожного - незалежно від сексуальної орієнтації чи будь-яких інших відмінностей - що секс, партнерство і шлюб завжди повинні засновуватися на згоді; інформацію стосовно сексуальності, у тім числі освіту; повагу щодо тілесної цілісності і можливість провадити безпечне сексуальне життя, сповнене задоволення і приємності.
Хоча стан сексуальних прав людини справді виявляє чималий поступ, однак їх обмежений успіх насправді свідчить, як багато ще залишається зробити. Тому, щоб наголосити лише дві проблеми, за висновками Human Rights Watch, "насильство і дискримінація стосовно жінок - це глобальна суспільна хвороба, попри цілком реальний прогрес міжнародного руху за жіночі права", натомість у вісімдесяти країнах гомосексуальність все ще офіційно карається, у п’яти із них - навіть смертю. Торгівля жінками є іншою формою масштабного зловживання, особливо актуального і загрозливого для жінок з пострадянських держав, у тому числі України. Виставка висвітлює і цю нагальну проблему.
