Журналіст українського сайту Mobus.com поділився з читачами враженнями про вечірку кроссдрессерів, на яку, за його словами, потрапив випадково. І вирішив залишитися, пересилюючи власний неспокій, щоб більше дізнатися про чоловіків, що вдягаються у жіноче вбрання. Деякі з його поглядів видалися стереотипізованими, але цікаво вже те, що він - "справжній чоловік, який пишається цим і не має потреби потіти під перукою в стилі Ширлі Темпл", - не побіг з цього клубу світ за очі, а зробив доволі адекватні висновки.

Прогулююся галасливим північним суботнім містом. Ноги самі забрідають в один з нічних клубів, що перемигуються з ніччю тисячами неонових вогнів. Охоронець на вході привітно посміхається, і я помічаю якусь іронію в його легкій усмішці. Оглядаю себе в дзеркалі, що пропливає повз, - ніби все гаразд. Але віддзеркалення протвережує мене. Навколо - суцільні вечірні сукні, пурхаюче пір'я боа й різкі тіні на обличчях. На чоловічих обличчях, гендерну приналежність яких не може приховати ані шар рум'ян, ані зухвалі помадні розписи.

Невже мене закинуло на гей-вечірку? Відразу згадалися кадри із старенької "Поліцейської академії" і бар "Блакитна устриця". Стало ніяково. Я розгортаюся на 180 градусів і, прагнучи лишатися спокійним, питаю в охоронця, іронія в усмішці якого ще не встигла розсмоктатися: "Мені варто хвилюватися?" - "Не тут і не сьогодні, - відповідає той. - Трансвестит-клуб вирішив влаштувати вечірку для кроссдрессерів. Ніби очікується непогана шоу-програма". Щось новеньке. Професійна допитливість пересилює в мені всі побоювання, навіяні кінематографічними спогадами, і я наважуюся залишитися. І не дарма. Я дізнаюся багато цікавого.

Так вже склалося історично, що кожне суспільство виробляє певні правила й закони щодо одягу. Зазвичай його поділяють на чоловічий та жіночий. Але є люди, які ігнорують ці закони і дозволяють собі розслаблятися, не звертаючи уваги на всі сталі норми й умовності. Їх називають трансвеститами. Але скажу відразу, щоб передбачити велику кількість негативних реакцій, що трансвеститів часто сприймають, беручи за основу безглузді й невірні стереотипи. Про це мені повідав один молодий чоловік за барною стійкою, який цього вечора перетворився на спокусливу Маргариту. Пригадавши свою першу адреналінову реакцію при вході в клуб, я навіть не намагався з ним сперечатися. Може, дійсно наше ставлення до цих диваків є занадто упередженим?

Трансвестизм (від італійського travestire - переодягати) - це переодягання у вбрання, яке суспільні норми й умовності приписують протилежній статі. В усі часи це засуджувалося й каралося. У 1411 р. англійці спалили на священному багатті Жанну Д’Арк, яку у довгому списку злочинів звинувачували в тому числі й в носінні чоловічого плаття. У нас на Русі в XV-XVI ст. церква яро переслідувала скоморохів: народний театр не міг обійтися без трансвестизма, що і доводило його диявольське походження. Ви запитаєте, чому скрізь була замішана церква? Все просто. В давнину Біблія теж не забула різко засудити прихильників трансвестизму. У п'ятому вірші двадцять другого розділу Второзаконія чорним по білому написано: "Жінка не повинна одягати чоловічий одяг, і чоловік не повинен носити жіночу накидку, тому що той, хто робить це, мерзенний для твого Бога".

Одним словом, якщо слідувати традиції й громадській думці, то трансвеститам два шляхи: у пекло або психлікарню. Чи та варто бути настільки радикальними?

Спочатку я спробував розібратися, чому ж все-таки трасвестизм став суто чоловічим поняттям в суспільній свідомості? Невже немає жінок-трансвеститів? Виявилося, є. Але їм чи то легше приховувати таке своє захоплення, чи то складніше позиціонувати себе з погляду переодягання. А все тому, що жіноча мода перебрала на себе всі елементи чоловічого одягу. Кого сьогодні здивуєш жінкою з короткою стрижкою або навіть взагалі поголеною? На початку 1960-х в СРСР штани вважалися непристойними для жінок. А сьогодні жінки одягають строгий костюм чоловіків, щоб хоч таким чином розділити з ними ті функції, які суспільство закріпило за сильною статтю. Чоловіча мода не дійшла до того, щоб увібрати в себе елементи моди жіночої і зробити загальноприйнятим носіння платтячок, панчох й оборочок. Тому в суспільному розумінні трансвестит - це, в першу чергу, чоловік.

Тепер я намагатимуся передати всю емоційність мого (-єї) співрозмовника (-ці), який (-а) був (-ла) просто обурений (-на) тим, як суспільство украй заплуталося у визначенні й розумінні самого феномену трансвестизма. Трансвестити - це в основній своїй масі кроссдрессери. Кроссдрессінг, у свою чергу, можна визначити як модель поведінки. І головне - його необхідно розрізняти від схожих за значенням понять: "drag queens", транссексуал, фетишист і пародист жінок. Трансвестити-кроссдрессери розвивають повне наслідування жінкам шляхом переодягання. Але при цьому вони залишаються переконаними гетеросексуалами, які люблять своїх дружин, подруг і дітей. На відміну від "drag queens", що часто є гомосексуальними або бісексуальними.

Травесті "female impersonators", або пародисти жінок, доводять переодягання до мистецтва і непогано заробляють на цьому. Відома Вєрка Сердючка могла б нам багато чого розповісти з цього приводу. Транссексуали на відміну від кроссдрессерів прагнуть змінити стать шляхом хірургічного втручання. Фетишисти ж еротично прив'язані лише до окремих речей жіночого одягу. Отже наші кроссдрессери - це цілком нормальні хлопці, що звеличили жіночність і які не можуть стриматися, щоб не приміряти парку чобіток на шпильках. Поширеність серед них гомосексуальності ідентична до аналогічного значення цього показника серед чоловіків - 5-10%. А сприймаємо ми їх так лише унаслідок того, що трансвестити-геї зухваліші, і саме вони провокують таке враження.

Так чому ж люди стають кроссдрессерами? І навіщо таке дивацтво чоловікам? Маргарита відповіла, що таким чином вона розслабляється і кидає виклик консервативному суспільству. Їй набагато легше справлятися з емоційними проблемами, будучи в сукні. Зітхаючи, вона говорить про те, що, на жаль, часто завдяки кроссдрессінгу невдахи біжать від своєї чоловічої суті. У кожному з нас закладені різні складові. Наша особистість - це комбінація жіночих і чоловічих якостей. І це стосується кожної людини. Іноді, як виявилось, просто необхідно "жінку", замкнуту всередині нас, випустити на волю. І все заради того, щоб проявити жіночність, що випирає назовні. Погодьтеся, трансвестит далекий від поняття тієї нормальності, міну сенсу якої традиція заклала під рейки громадської думки. Чого хоче такий чоловік?

В першу чергу - пережити той жіночий потенціал, який вклала в нього природа. Багато дослідників минулого вважали, що причина цього криється у впливі навколишнього соціального середовища. Але сьогодні більшість фахівців схильна до думки, що все це обумовлено певними генетичними причинами.  Довгі роки психологи намагалися навіть лікувати трансвеститів, проте сьогодні вони змушені визнати, що це не піддається виправленню. А суспільству лишається тільки прийняти їх такими, які вони є. Тим більше, що їх не так вже і мало - близько 6% від всього населення земної кульки.

На прощання Маргарита посміхнулася мені тією усмішкою, в якій (чорт мене подери, якщо це не так) відчувалася справжня і ненаграна жіночність. Але, вийшовши з клубу, я відчув, як з мене спала неймовірна напруга. Все ж таки я ще не готовий прийняти те, з чим мене сьогодні познайомило сліпе провидіння. Світ настільки багатоликий й повний невірогідності, що часом це навіть лякає. Я гордий бути чоловіком. І я звик бути самим собою. Та все ж я вдячний своїй природі, що мені не доводиться одягатися в сукню з глибоким декольте і потіти під перукою в стилі Ширлі Темпл. Але останньою думкою, що відвідала мене перед неспокійним сном, була: "Які ж щасливі, мабуть, шотландці з своїми кілтамі: їм не доводиться пояснювати кожному зустрічному, навіщо він напнув на себе яку-неяку, а все ж таки спідничку".