Про сексуальність, різну, пишуть в Україні дедалі більше. А це означає, що сексуальна революція настала. Можливість публічно відрефлексовувати ті сторони життя, які належать до сексуальності й інтиму, - це і є сексуальною революцією (однією з її складових).

Однак майже всі ці публікації, що з’являються, мають спільну рису - вони намагаються адаптувати зміни, які принесла сексуальна революція, до патріархального ладу. І виходить, що апріорі автори претендують на позитивне, "просунуте" розуміння процесів (не хочеться бути ретроградами), але коли переходять із загальних декларацій до власних висновків - то суперечать самі собі. Виходить у дусі "двох речей не люблю - расизм і негрів".

На недавньому ток-шоу про сексуальну революцію на каналі "1+1" учасники обурювалися загальною розпущеністю і падінням моралі (переважно молоді, їх зазвичай заведено тримати за козлів відпущення). Лише одна з учасниць на "захист" сексуальної революції повторювала, що "від цього народжуються діти", намагаючись надати сексові сакрального звучання.

Парадокс у тому, що ані обурення перших, ані аргументи другої не стосуються, власне, того явища, яке назвали сексуальною революцією. Бо, по-перше, суть революції не в падінні моралі, а у проникненні загальних ліберальних цінностей в одну з найконсервативніших сфер людського життя - сім’ю, інтим і сексуальність. Звісно, пліч-о-пліч простують і ризики, пов’язані з індивідуальними виборами, новими ідентичностями та нестандартними життєвими сценаріями. Втім, усі ці пошуки залишаються правом вільного вибору, а вибір може зупинитися і на проторених стежках та прописаних істинах, якщо вони суголосні людині.

По-друге, апелювати до репродукції (до народження дітей), коли йдеться про постмодерну сексуальність, не валідно. У 1975 році Всесвітня організація здоров’я розмежувала репродуктивне здоров’я (здатність народжувати дітей) і рекреативне сексуального здоров’я (секс як частина людського романтизму та кохання) як різні й однаково важливі складові людського сексуального здоров’я. Сексуальна революція і стосується процесів, що відбуваються у сфері рекреативної (для задоволення) сексуальності, і поширюється на сфери сімейні, толеруючи й заохочуючи рівні паритетні стосунки (названі тут чистими, тобто не субординативними), свідоме батьківство, усиновлення дітей одно- і різностатевими парами.

Розділення репродуктивної і рекреативної сфер має далекі наслідки в суспільних та інтимних стосунках людей. Якби зони задоволення і зони репродукції на людському тілі природа чи Бог розмістили у різних місцях, патріархат, як ми його сьогодні знаємо, мабуть, не зміг би відбутися.

У цьому сенсі запрошення на обговорення теми сексуальної революції священика, - мабуть, із метою палкої полеміки, - дало інший ефект: не вийшло ані полеміки, ані аналізу. Для затравки було запропоновано сюжет про київський свінг-клуб, що, звісно, викликало майже оніміння учасників. Запрошена жінка-сексолог говорила, що може порадити свінг як спосіб роздмухати згасаючу у парі любов.

У текстах сексуальної революції, мабуть, і справді практично немає моралізаторської лексики. Не тому, що, за замовчуванням, заохочується аморальність, і взагалі категорія аморальності також розмивається, а недозволене або осуджуване артикулюється інакше. В умовах сексуальної революції сам підхід до проблеми інший, персональніший, регулювання сексуальних виборів відбувається на перетині інших тем - здоров’я, пошуку себе, кохання, відчуття щастя, внутрішнього комфорту (в бутті разом або одному) й відповідальності як першочергово важливих, інтегруючих емоцій.

Одним із центральних залишається дискурс здоров’я - фізичного, емоційного, психічного, сексуального і, якщо хочете, духовного. Це почалося ще з Вільгельма Райха і Маркузе. З кінця ХХ століття постають кардинальні зміни: вперше за історію людства секс стає загрозою не тільки для жінок, а й для чоловіків. Загальні приписи норм і практики різко змінюються. Раніше він становив подвійну або й потрійну загрозу виключно для жінки: за дошлюбну вагітність каралася тільки дівчина, жінки часто вагітніли і вмирали під час пологів, сексуальна активність осуджувалася. Чоловік легко міг відмовитися від відповідальності за нешлюбну дитину, секс не загрожував йому смертю під час пологів, а сексуальна активність заохочувалася. Та з появою СНІДу секс стає життєво небезпечним для обох статей. У цьому сенсі чоловік уперше опинився у шкірі жінки: секс і для нього почав нести небезпеку. Протягом останніх трьох десятиліть змінюються загальновизнані норми: різко зросла толерація раніше осуджуваних видів сексуальної активності, які є досить надійними і безпечними, з погляду можливого інфікування. До цього переліку входять секс по Інтернету й телефону, піп-шоу та різні форми авто-еротизму (в певному сенсі, популярні тепер телевізійні реаліті-шоу є таким своєрідним способом повернення до "реальних" стосунків від своїх віртуальних).

Ще одна принципова зміна - стирання так званого подвійного стандарту в сексуальній моралі, тобто коли сексуальна поведінка чоловіка і жінки оцінювалася за різними шкалами: донжуанський темперамент заохочувався і толерувався в чоловіків, однак жінка такої ж поведінки, швидше за все, була б названа повією. З погляду потреб у сексі, чоловікові й жінці приписувалися різні мотиви створення сім’ї: нібито шлюб - це ціна, яку чоловік платить за секс, а секс - це ціна, яку жінка платить за шлюб. Сьогодні це твердження вже не є аж таким однозначним.

Зрівняння чоловічих і жіночих норм сексуальної поведінки перегукується з послабленням загальної гендерної поляризації і в суспільстві, і в сім’ях. Міняється сама природа маскулінності й фемінінності. Поява метросексуалів, всупереч загальному перелякові, не є свідченням зміни сексуальної орієнтації чоловіками (навіть не підготовкою до неї), це зміна моди на тип маскулінності. Нині вже не модний домінуючий мачо, йому на зміну прийшов, радше, "м’який", респектабельний, але демократичний інтелігент-інтелектуал. Вирівняння соціальних стандартів між жінками і чоловіками означає проникнення практик, які вважалися раніше жіночими, в чоловічу сферу, і навпаки. Це відбувається на багатьох рівнях - від соціальних (чоловіки можуть іти у відпустку для догляду за дитиною, втім - масового відпливу чоловіків у сімейні сфери не сталося) до тілесних практик (доглядати за собою перестало бути виключно жіночим обов’язком). Майже незмінною залишилася економічна і владна сфера, а тому зміни в гендерному стилі однак не є ознакою змін у патріархальному порядку. Економічна бідність для жінок і емоційна бідність для чоловіків залишаються результатом гри у стосунках між статями.

Чи означає це, що тепер у сексі все дозволено? Хоч як дивно, межі водночас і безмежно відступають, вивільняючи поле для пошуків та експериментів, і гранично наступають на кожного зокрема. Причому там, де раніше була вільна зона і до чого раніше заохочували соціальні правила та норми, тепер проблематизується. Так, секс із частою зміною партнерів тепер стоїть у списку пагубних пристрастей. Ця вада, як і алкоголізму чи азартні ігри, володіє складним механізмом узалежнювати людину. В західних країнах сексоголізм діагностується (тут додатковими є відчуття дискомфорту і страждання) й лікується методами, подібними до лікування алкоголізму. Те ж саме з сімейним насильством, яке вважалося приватною справою, "нормальним сімейним життям", чоловічим вихованням дітей, "б’є, значить любить", а тепер розглядається як девіантна поведінка (неважливо, хто саме виступає агресором). Проблемою, з основ якої, вірогідно, виростають високі відсотки чоловічого суїциду, алкоголізму, наркоманії і коротка тривалість життя, є придушення емоцій чоловіками, їх відмова від рефлексивності та інших способів вибудовування поведінки вздовж лінії демонcтрації сили.

Трансформація інтимності впливає як на психологічні, так і на соціальні виміри. На карту поставлена далеко не тільки сексуальність. Демократизація приватного життя впливає і змінює дружні стосунки, внутрішньородинні стосунки, стосунки між дітьми та батьками.

Моральна паніка навколо сексуальної революції - це, радше, страусовий синдром в умовах асфальтованої поверхні. Суспільство вимушене зазнати радикальних зсувів у сприйнятті й розумінні цих глибинних процесів, адаптовуючи і корегуючи їх. Та й пізно боятися - революційні зміни вже тепер успішно здійснюються в інфраструктурі нашого особистого життя.

Мы ж примитивной техникой ковырялись, а там такие достижения...

Один против трех, два против пяти...

Четные пары уже устарели (М. Жванецький)

Марія Маєрчик
Дзеркало Тижня, № 613