Цій статті вже майже півтора роки, але вона до сьогодні лишається актуальною, тому що з тих мір мало що змінилося. Як кажуть, "а воз и ныне там". До речі, газета "Дело" - чи не єдине ділове видання, яке свого часу наважилося надрукувати публікацію про гей-бізнес - відсторонено-нейтральную, без оцінок щодо "моральності" тощо, а суто з бізнесової точки зору. Як кажуть, "гроші не пахнуть", тому орієнтація до ділових питань відношення не має. Є клієнт, є певний контингент покупців, є попит на певні товари та послуги, і якщо ти знаєш, як цей попит задовільнити, - непагано заробиш.

Але вітчізняні бізнесмени як і раніше не дуже спокушаються на гей-бізнес, тому відповідна інфраструктура в Україні розвинена слабко. Хоча в статті і пророкується, що бум цього бізнесу нам ще доведеться пережити. Поки що буму не спостерігається - особливо в умовах горезвісної фінансової кризи. Але вітчизняних гомосексуалів можна привітати з тим, що в Києві вже декілька місяців працює спеціалізований магазин "Індіго", в якому можна купити цікаві гей- та лесбі-аудіторії, журнали "Один з нас", "Квір" та "Пінкс", книги, відео, а також модні аксесуари й одяг. Крім того всі ці товари можна замовити через інтернет.

"У бізнесменів не вистачає розуміння, що на цьому можна заробляти великі гроші. Зараз гей-бізнесом займаються або ті бізнесмени, у яких він не є основним джерелом доходу, або безпосередньо підприємці - представники гей-спільноти", - каже Святослав Шеремет, керівник всеукраїнської громадської організації "Гей-Форум України".

У той же час гей- або лесбі-сім'я витрачає на свої потреби набагато більше грошей, аніж звичайна. Адже одностатеві родини, як правило, не мають дітей, тому сімейний бюджет витрачається на дозвілля, розваги, предмети побуту. Так, у США тільки за 2006 рік представники сексуальнлї меншості витратили близько 641 мільярда доларів.

ДОЗВІЛЛЯ

В Україні налічується певна кількість розважальних гей-закладів. Усі вони перебувають у великих містах. Чи не єдине виключення - кав'ярня "Їжаки" у невеликому селищі Сімеіз на Південному березі Криму. Крім власне гей-закладів є ще так звані gay-frіendly - дружні до геїв заклади. Особливістю українських гей-закладів є те, що відео- та фотозйомка в них категорично заборонені. Воно й зрозуміло: гістьми клубів часто бувають люди з відомими прізвищами й при досить високих посадах, які не бажали б "засвітитися".

Інша гей-інфраструктура розвинена в Україні слабко. Спеціалізованих салонів краси, фитнес-клубів, модних магазинів для геїв та лесбійок у нас немає. Гомосексуали просто обслуговуються у своїх знайомих, що працюють в "звичайних" салонах.

Спеціальних магазинів одягу для геїв теж нема. У той же час не є секретом, що велика кількість модних світових брендів зроблені геями з орієнтацією на геїв - наприклад, Dolce&Gabbana, Versace. В Україні смаки геїв враховують хіба що бренд VDOne та дизайнер Михайло Воронін.

Гей-публіку цінують і в секс-шопах - геї та лесбійки становлять левову частину покупців інтим-товарів. При цьому чим більш солідний секс-шоп, тим більш різноманітний асортимент для гей-спільноти в ньому представлений.

Понад 10 років в Україні безперервно видається гей-журнал "Один з нас". Це глянсове чорно-біле видання публікує статті про політику, моду, здоров'я, відносини. Реклами в журналі дуже мало - тільки інформація про туристичні компанії й соціальна реклама анти-СНІД. "Я не заробляю на журналі, а усього лише намагаюся виходити в нуль. Хотілося б зробити журнал повнокольоровим, але його друк буде коштувати в 1,5 рази дорожче - я не можу собі цього дозволити", - розповів видавець журналу Станіслав Науменко.

ВСІ В ТУР

Традиційно на геях "заробляють" туристичні компанії, адже гомосексуали надзвичайно легкі на підйом і багато подорожують. В Україні цей бізнес тільки зароджується. У Києві є два-три туристичних оператори, що роблять спеціальні пропозиції для геев. Наприклад, на травневі свята вони пропонуливали гей-тури до Греції, де розташований один із найпопулярніших в Європі гей- курортів - острів Міконос. Крім того, пропонувалися путівки до Чехії, Ізраїлю і Туреччини. Вартість турів для геев і лесбійок трохи дорожче за звічайні. Від традиційних гей-тури відрізняються крім контингенту ще й тим, що до стандартної екскурсійної програми додається відвідування гей-закладів.

А от розвиток гей-готелів в Україні практично на нулі, як втім і гей-саун. У сусідній Москві працюють декілька подібних закладів. У Києві нічого такого немає. Зате в плані ескорт-послуг Київ розвивається швидкими темпами. Зараз не існує ніякоїх проблеми замовити в столиці шикарного хлопця "по виклику", хоча це й виллється клієнтові в копієчку.

Якихось інших специфічних послуг для гей-аудиторії, наприклад, архітектурного проектування або дизайну приміщень, для українських гомосексуалів поки що немає навіть у планах.

Але Україна не стоїть на місці, і бум гей-бізнесу нам ще треба буде пережити. З огляду на євроінтеграційні прагнення України й орієнтуючись на досвід країн Європи, де представники гей-спільноти давно розглядаються як одна з базових споживчих аудиторій, це можливо.