Все більш бурхливими стають події навколишнього світу, і оскільки ми є його невід'ємною частиною, лишатися осторонь не можемо. Особливо якщо ці події стосуються того, що останнім часом природньо стало називати квір-світом. Адже наша умовна спільнота рухається, живе, влаштовує події, які український журнал для геїв та лесбійок "Один з нас" занотовує на своїх сторінках у вигляді новин та статей.

Отже, в черговому номері часопису на вас чекає чергова підбірка таких журналістських спроб. Для того, щоб не розгубитися у політично-соціальному середовищі, читайте про те, як об'єдналися провідні українські ЛГБТ-організації і як влаштували спільно з німецьким фондон імені Хершфільда міжнародну конференцію, де головним було стверждення, що права геїв та лесбійок повинні розглядатися в контексті загальних прав людини. Про те, як у Києві відбулася виставка "Інший погляд", присвячена гомосексуальним і трансгендерним людям, і про кінофестиваль "Молодість", що вручив приз "Сонячний зайчик" фільмам квір-тематики. А також про хвилю гей-парадів, що прокотилася світом, - але світ у різних своїх куточках сприйняв ці події згідно до поглядів конкретних націй та держав.

Що стосується рідної неньки, то тут останнім часом із регулярністю, якій можна хіба що заздрити, пересічного громадянина розважає організація з цікавою назвою "Любов проти гомосексуалізму", головою якої є сумнозвісний пан Руслан Кухарчук. Щоправда, після чергової клоунади, яку Кухарчук і Ко влаштували в центрі столиці, наш автор дійшов висновку, що називати його словом "пан" не дуже доречно. Адже на тлі того, як один з прибічників "руху за чистоту моралі" Сергій Лисак намалював страшну картину, запропонувавши присутнім уявити, що буде, якщо всі корови стануть лесбійками, а усі бики, - геями, - на адресу цих активістів гетеросексуальної любові можна використати хіба що термін "ссавці". Докладніше читайте у статті "Брак молока та м'яса".

Якщо вам не вдалося відвідати концерти гей-ікон Глорії Гейнор і Мадонни - не слід впадати у відчай. Тим більше, що на Мадонну довелося б подорожувати аж до "закордону". Глорія сама приїхала до нас в гості і зворушила культурний палац "Україна", насичений найрізноманітнішою публікою: від дітей і цицькатих тіток у золотих сукнях (хоча, можливо, це були трансвестити?) до пергедрольних юнаків з руками-вітряками. Що ж стосується Мадонни, то привід написати про неї є завжди, особливо коли вона вирушає у черговий тур "Солодка та липка", а паралельно з цим у продажу з'являється скандальна книжка її брата Крістофера Чікконе "Життя з моєю сестрою Мадонною", від якої сама діва встигла відхреститися ще тоді, коли опус не вийшов друком.

До речі про книжки. Ви знаєте, хто такий Клайв Бейкер? Тарантіно написав про нього: "Назвати Клайва Бейкера "письменником у жанрі жахів" - все одно що назвати The Beatles "гаражною групою". Кажуть, що своїми книгами він лякає не тільки заичайних пурітан, а навіть самого Стівена Кінга. Назва фільму "Той, що повстав з пекла" у багатьох сьогодні асоціюється з хоррором як таким, тому можна сміливо казати при класику жанру та використовувати інші подібні епітети. Хоча багато хто лише нещодавно дізнався, що сам Клайв - гей.

Інший письменник, про якого йдеться у випуску, - Любко Дереш, гетеросексуал. Жахів як таких не пише, зацікавив читачів "Одного з нас" романом "Культ", який "не рекомендується дітям, вагітним та людям зі серцево-судинними захворюваннями". А цього разу дав нам інтерв'ю. В ньому Любко серед іншого заявив, що "людина є асексуальним футляром для мультисексуального наповнення різних конфігурацій". Якщо ви по-справжному замислилися над цією сентенцією - читайте інші вислови Дереша з приводу майбутніх книжок, традиційних гей-стереотипів та Карпи з Монро (йдеться про письменницію-співачку Ірену Карпу та знамениту київську травесті).

Одна з читачок журналу надіслала до редакції листа, якого ми вирішили надрукувати. Хоча б тому, що це - погляд "з того боку гей-руху", часом - критичний, часом - уїдливий, але без сумніву цікавий. "Гей-рух - не їзда, а сованьє" - така назва цієї публікації, авторка якої цікавиться, коли останнім часом "лідери та лідерши" зазначеного руху зглянулися на простого середньостатистичного квіра, який заплутався розбиратися у нісенітницях сучасного ЛГБТ-активізму... і втратив на нього надію (в оригіналі було зазначено трохи більш жорстко). Оригінал - на сторінках журналу.

В рубриці "Провокація" на вас чекає зустріч з вождями світового пролетаріату, починаючи з дідуся Леніна. Звичайно, все це - жарти, в яких, як відомо, є лише доля жартів. Чому саме настільки активно у голови розбудовувачів комунізму вкладали думку про те, що у СРСР немає не тільки гомо-сексу, алей й сексу взагалі, можна дізнатися зі статті про "прокляттям затаврованих" комуністичних лідерів.

І все це - стислий огляд лише половини матеріалів, представлених в журналі. Тому що є ще зустріч з красунчиком Джудом Лоу - актором, якого англійскі геї назвали найбільш жаданою для себе знаменитістю, - його французьким колегою Луї Гаррелєм; роздуми стосовно питань толерантності, транссексуальності, батьків і камін-аута, а також можливості потенційного батьківства для гомосексуалів. Замислитися є над чим, адже дитина - це назавжди. У спортивній рубриці сусідствують огляд Олімпіади в Пекіні, де вперше офіційно з'явився відкритий гей, та розповідь нашого спорт-інструктора про те, як позбавитися сутулості. Статті про різноманітну музику, дивні місця для сексуального відпочинку та славнозвісний кримський Сімеїз доповнюють те, що можна знайти у 57-му номері під обкладинкою із красунчиком з підведеними очима.

Нагадаємо також, що "Один з нас" можна купити не тільки у кіосках "Преса", але й в київському магазині "Індіго", що створений саме для квір-покупця. Він розташований у центрі столиці за адресою вул. Дмитрівська, 9-11.