Як  не намагайся написати про гомосексуалів об'єктивно, завжди знайдуться ті, хто вважатиме, що їх права, інтереси і думки ущемлені. Те, що схвалять люди з прогресивними поглядами, напевно, засудять консерватори - і навпаки. Але не можна не звертати увагу на соціальну групу, що оформилася.

НА ПАПЕРІ ВСІ РІВНІ

Гомосексуали в Україні - тема дуже широко обговорювана, але від цього не менш актуальна. Адже представники сексуальних меншин все більше прагнуть до повноцінного визнання їх суспільством.

Питання сексуальних уподобань, з одного боку, занадто вже інтимне, але з іншого - потребує врегулювання і захисту. Організаціями геїв в Україні стали, наприклад, київська міська громадська організація "Гей-альянс", зареєстрована ще в жовтні 2002 року, і інформаційно-правозахисний центр "Наш світ". 13 червня 2008 року був створений Союз гей-організаций України (Union of Gay Organizations of Ukraine (UGOU)), який покликаний відстоювати права гомосексуалів.

Гомосексуали активно прагнуть і юридичного визнання. З дискримінацією в діловій сфері на папері покінчено вже достатньо давно. В Україні, наприклад, це регламентується статтею 24 Конституції України ("Всі громадяни мають рівні права, можливості й свободи") і статтею 2-1 Кодексу законів про працю України ("Україна забезпечує рівність трудових прав всіх громадян"). 15 років тому, 12 грудня 1991 року Верховна Рада схвалила закон, що відміняє кримінальну відповідальність за добровільні гомосексуальні відносини. Саме в цей день люди нетрадиційної орієнтації святкують День пам'яті гомосексуалів-жертв тоталітарного радянського режиму. З юридичної точки зору права людини з нетрадиційною сексуальною орієнтацією ніяк не порушуються. Фактично ж - відношення консервативного суспільства, вихованого на радянських уявленнях про сексуальне життя (адже, як відомо, в СРСР не те що геїв - там взагалі сексу не було), лишає бажати кращого. Найчастіше негативне сприйняття тих, хто живе "не як всі", криється саме в старих уявленнях про норми життя.

За останні п'ять років українців, що лояльно ставляться до гомосексуалів, дещо зменшилося. Про це свідчать результати соціологічних опитувань. Близько 54 відсотків населення вважає, що гомосексуали повинні бути обмежені в своїх правах. Стільки ж людей дотримуються думки, що одностатеві шлюби не можна легалізовувати, а тим більше - не можна дозволяти одностатевим сім'ям всиновлювати дітей. У наших сусідів дані ще категоричніші: у Росії за даними "Левада-центр" 84 відсотки населення  вважають гомосексуальність морально неприйнятною. У 2006 році гей-парад в Москві розігнали. Організатори параду назвали його перевіркою Росії на демократію. Демократія - свобода вибору всього, зокрема - і сексуального партнера. З погляду геїв, Росія перевірку не пройшла. Найбільш толерантними до гомосексуалів залишаються молоді люди у віці від 16 до 29 років.

За словами Св'ятослава Шеремета, керівника Гей-форума України, в Україні проживає близько мільйона громадян гомо- і бісексуальної орієнтації. У країні виходять друкарські видання, орієнтовані на гомосексуальну аудиторію. В рамках XXXVIII Київського міжнародного фестивалю "Молодість" відбувається гей-лесбійська кінопрограма "Сонячний зайчик". Гомосексуали організовують конференції, круглі столи, дискусії. На початку жовтня в Києві відбувся з'їзд ЛГБТ-активістів зі східноєвропейських країн і країн колишнього Союзу. Олександр Заремба (Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України) відзначив, що гей-рух в Україні - найрозвиненіший на пострадянському просторі. Але в той же час жодна партія, наприклад, не озвучила свою офіційну позицію щодо сексуальних меншин. Доки єдиним з політиків, хто був присутній на будь-яких заходах гей-центра, в далекому 2003 року став тоді ще маловідомий Юрій Луценко.

В Україні свою гомосексуальність якщо і афішують, то виключно з дыловою метою, наприклад, в шоу-бізнесі. Головний гей-символ країни, шоумен Костянтин Гнатенко, зробив це одним з перших для того, щоб про його уподобання перестали балакати за його спиною. Ще один "секс-співак" середини 90-х - El Кравчук - свої пристрасті не підтверджує, але й не заперечує. Україна достатньо консервативна у ставленні до людей з нетрадиційною орієнтацією. Якщо столиця відносно терпима в даному питанні, то західні області, що є більш релігійними, це явище всіляко засуджують.

ПРАВО НА... ПРАВО?

Окремо варто згадати боротьбу гомосексуалів за дозвіл укладати одностатеві шлюби. Юридична заковика криється в самому визначенні поняття "шлюб". У Латвії, наприклад, в конституції спеціально прописали: "Шлюб - це союз між жінкою і чоловіком". Навіть без уточнення в більшості країн під словом "шлюб" розуміють різностатевий союз. В Україні з ініціативою подібного уточнення ще два роки тому виступив Любомир Гузар, глава Української Греко-католицької церкви. Тоді керівники "громадських сексуально-визвольних організацій геїв і лесбійок України" написали відкритий лист Президентові і Кабміну з вимогою визнати дійсними одностатеві шлюби між громадянами України.

Головною причиною зниження лояльності самі гомосексуали називають вплив церкви, що збільшується. Крім того, в Україні з 2003 року розвиває активну діяльність громадська організація "Любов проти гомосексуалізму". У вересні в Києві відбувся карнавал проти одностатевої любові, організований ЛПГ. Керівник Гей-форума України Св'ятослав Шеремет на подібні дії реагує з усмішкою: "Нарешті українські гетеросексуали вирішили запозичити досвід геїв в таких заходах і провести власний парад-карнавал. Це чудово!"

Повноцінна сім'я передбачає наявність дітей. Питання всиновлення дітей гомосексуалами заслуговує на особливу увагу. Консерватори вважають, що дитина, яка виросла в такій сім'ї, обов'язково стане геєм. Учені стверджують, що це не так, тобто, бути вихованим геєм не означає автоматично стати геєм самому. Небагато гомосексуалів відкрито заявляють про свою орієнтацію (на сленгу це називається камін-аут - coming out), а ті, хто зважився на таке, випробовують на собі неприйняття суспільства. Відповідно, на дитину, виховувану в такій сім'ї, майже напевно повісять ярлик гомосексуалізму, навіть якщо вона буде цілком гетеросексуальною.

Ще більш суперечливим віявляється питання: чи краще буде дитині в дитячому будинку, або все ж таки варто надати їй сім'ю, нехай навіть таку, що складається з одностатевих батьків? 2008 рік названий роком національного усиновлення. Але в те, що через це для підвищення кількості усиновлених дітей одностатевим парам дозволять брати дитину з дитбудинку, віриться дуже важко.

На бік людей з нетрадиційними сексуальними уподобаннями встають і зірки світової величини. Бред Пітт пообіцяв одружитися з Анджеліною Джолі лише тоді, коли в США легалізують одностатеві шлюби. Стівен Спілберг, наслідуючи приклад Бреда Пітта, підтримав моральне і матеріальне право одностатевих шлюбів на існування. Режисер виділив сто тисяч доларів на боротьбу за легалізацію шлюбних відносин геїв та лесбійок в штаті Каліфорнія. Поки укласти одностатеві шлюби можна, наприклад, в Нідерландах, Бельгиї, Канаді та Іспанії.

ГЕЇ ВРЯТУЮТЬ ШЛЮБ?

Стосовно  шлюбу та сім'ї спостерігається цікавий феномен. Молоді чоловіки й жінки з традиційною сексуальною орієнтацією в ЗАГС не поспішають. Навіть якщо жінка і хотіла б скріпити відношення штампом в паспорті, чоловік зазвичай надає перевагу цивільному шлюбу і відмовляється реєструвати осередок суспільства. Якраз в цьому контексті і виникають дискусії про те, що сучасний традиційний інститут шлюбу поступово трансформується. Виходить цікавий парадокс: величезне бажання гомосексуалів отримати дозвіл на офіційну реєстрацію шлюбу між представниками однієї статі якраз може врятувати інститут шлюбу як такий. Ось вже дійсно - "о сколько нам открытий чудных".

Легалізація одностатевих шлюбів, на думку гей-організацій, допоможе у боротьбі з ВІЛ. Але уявити український парламент, що обговорює подібний законопроект, достатньо важко. Жоден високопоставлений політик в нашому консервативному суспільстві не зважиться на подібну ініціативу. На вищому державному рівні питання гомосексуалів та лесбійок ніколи не обговорювалося. Лише іноді в якихось коментарях політики дозволяють собі згадати побіжно про представників сексуальних меншин, часто - в безсторонньому ключі.

Питання соціальної і психологічної підтримки сексменьшинств, захисту і моніторингу порушень їх прав, виховання толерантності в суспільстві, використання європейського досвіду для лобіювання інтересів гей-спільноти ігнорувати неприпустимо. Це саме те, чого прагнуть українські гей-організації. Як ставитися до людей з нетрадиційною орієнтацією - кожен вибирає по собі; а ось держава у будь-якому випадку зобов'язана регламентувати відносини зі своїми громадянами, до якої б соціальної групи вони не належали. Суспільству подібна регламентація теж не перешкодила б.

Сексуальна революція значно омолодила аудиторію обізнаних у тонкощах інтимного життя: про існування різних орієнтацій знає вже кожен школяр. Питання сексуальних уподобань вийшло далеко за двері спальні. Саме тому воно стосується кожного з вас. З ким спати - особиста проблема кожного. Не варто забувати, що сексуальні уподобання - це лише прояв індивідуальних якостей. Лише пам'ятаючи про це, можна безболісно вирішити "блакитне" питання з користю і для традіционалів, і для гей-спільноти України, яка набирає все більшу силу.