Про ставлення вітчизняної спільноти до геїв та лесбійок завжди можна було зробити висновки з газетних публікацій. Чи варто казати, що донедавна газетярі не часто торкалися цієї теми, а якщо подібне й траплялося, то 90 відсотків нечисленних статей мали "жовтий" або суто негативний відтінок. Але сьогодні паперова преса, мабуть, не те, на основі чого можна робити експрес-аналіз. 

Оскільки все більша кількість населення користується інтернетом, а число усіляких сайтів зростає зі шкидкістю світла, згадки про гомосексуалів з'являються щоденно - у новинах, публікаціях та інших друкованих витворах мистецтв різноманітних джерел, що дозволяє більш-менш детально дослідити процес.

На жаль, доводиться констатувати, що в цілому в інформаційному просторі кардинальних змін не сталося. При тому, що кількість адекватних публікацій збільшилася, завдячувати цьому можна лише прогресивним "глянцевим" журналам, які мають навіть окремі ЛГБТ-рубрики, та не таким вже й численним сайтам провідних інформагенцій на кшталт УНІАН або порталам на зразок Кореспондента.  Останні, до речі, неодноразово проводили опитування щодо ставлення своїх читачів до цієї проблеми, до легалізації одностатевих шлюбів тощо. І хоча результати таких досліджень не можуть вважатися репрезентативними з точки зору наукової статистики, певну картину вони все ж надають.

Наприклад, дані відповідного опитування УНІАН наприкінці листопада поточного року, в якому взяло участь більше 250 осіб, виглядали таким чином: "позитивно" - 13 відсотків, "нейтрально" - 33 відсотки, "негативно" - 41 відсоток, "я сам такий" - 11 відсотків, "а що це таке?" - 1 відсоток, "свій варіант відповіді" - 2 відсотки.

Зрозуміло, що велика кількість "саме таких" обумовлена тим, що геї та лесбійки передавали одне одному посилання на сайт по електронній пошті або через "асю" з проханням проголосувати у відповідній графі - для того, щоб довести невіруючим, що "нас багато". Крім за це, репрезентативними дані цифри не можуть вважатися з позицій невеликої кількості тих, хто взяв участь у голосуванні, та неможливості дізнатися, представники яких саме соціальних та демографічних груп відповідали на питання.

Щодо інших інформаційних джерел, то тут картина лишає бажати кращого: тему гомосексуальності висвітлюють або гомофобно, або з позиції "жовтих секс-скандалів" та анекдотів, або нейтрально, але з використанням великої кількості негативно забарвлених термінів на зразок "гомосексуаліст" (замість "гомосексуал").

Часто трапляються й відверті курйози. Наприклад, один з сайтів друкує новину під назвою "В Потаві лютують гомосексуалісти". При ознайомленні з текстом самої статті виявляється, що про геїв у ній нема ані слова: йдеться про вандалів, які облили фарбою місцевий пам'ятник Пушкіну. Чи випадковою є помилка у заголовку? Здається, що ні: мабудь, таким чином автори сайту намагалися привернути до нього увагу за допомогою помітного слівця. Тим більше, що його назва каже сама за себе.

Інший випадок можна вважати показовим не стільки з точки зору ставлення до гомосексуальності, скільки з позицій недбалого відношення до роботи редакторів інформаційних джерел. Відомо, що часто-густо інтернет-проекти передруковують публікації одне у одного, навіть не читаючи тексту та не дивлячись на стиль, в якому викладений матеріал, - не кажучи вже про орфографічні помилки. Певно, саме тому як мінімум одинадцять сайтів - в тому числі й досить відоме й поважне інформаційне джерело "Главред" - втрапили у халепу та насмішили читача терміном "гетеросексуаліст". У гей-середовищі він не новий, але використовується, скоріш, у гумористичному сенсі. В той час як на вищезгаданих сайтах йшлося про цілком серйозну подію: перемогу на виборах в США кандидата в президенти Барака Обами. Кожен з них надрукував наступну сентенцію: "Люди поверили, что их голос на выборах принесет перемены: республиканцы и демократы, белые и темнокожие, гомосексуалисты и гетеросексуалисты. Мы доказали миру, что являемся не просто набором "красных" и "голубых" штатов... Мы - Соединенные Штаты Америки. В этот важный момент - перемены пришли в нашу страну", - отметил Обама".

До речі, невеличке соціальне опитування, проведене серед моїх знайомих, довело, що майже ніхто з них - навіть ті, що працюють у журналістиці, - не знають, що таке "червоні" та "блакитні" штати. "Червоними" в Америці називають консервативні штати - на зразок Техасу або Арізони, - які традиційно підтримують республіканців та відповідно віддають їм найбільшу кількість голосів. "Блакитніі" штати на зразок Пенсильванії та Нью-Йорку голосують за демократів. Картина може змінюватися від одних виборів до наступних, але в цілому США в цьому плані завжди розподілені навпіл. Саме це мав на увазі Барак Обама, коли виголошував свою переможну промову, - а зовсім не те, що в Америці мешкають виключно комуністи (у "червоних" штатах) та геї (у "блакитних"). Адже такі асоціації навіть мимоволі виникають у пересічного українського громадянина, який мало знайомий з заокеанськими політичними термінами та реаліями. Будьте певні: саме так велика кількість відвідувачів цих сайтів і сприйняла надану інформацію, особливо в контексті згадки про "гетеросексуалістів". Між іншим, цей цікавий матеріал усі як один українські портали, що відзначилися "словесним нововведенням", передрукували з сайту російської Газеты.ру.