Поняття "содомії" в Стародавній Русі було таким саме розпливчатим, як і на Заході, позначаючи і гомосексуальні відносини, і анальну інтромісію незалежно від статі партнерів, і взагалі будь-які відхилення від "нормальних" сексуальних ролей і позицій, наприклад, злягання в позиції "жінка зверху". Найсерйознішим гріхом вважалося "мужолозтво", коли зносини з неналежним партнером посилювалися "неправильною" сексуальною позицією (анальна пенетрація).

Проте на Русі до цього пороку відносилися більш терпимо, ніж на Заході; церковне покаяння за нього коливалося від одного до семи років, в тих же межах, що і гетеросексуальні гріхи. При цьому до уваги брали і вік грішника, і його шлюбний статус, і те, як часто він це робив, і чи був він ініціатором дії або її об'єктом. До підлітків і неодружених чоловіків відносилися більш поблажливо, ніж до одружених.

Якщо анальної пенетрації не було, йшлося вже не про мужолозтво, а про рукоблудничання, що каралося м'якше. Лесбійство зазвичай вважалася різновидом мастурбації. Єпископ Ніфонт (XII ст.) навіть вважав сексуальний контакт двох дівчат-підлітків меншим гріхом, ніж "розпуста" з чоловіком, особливо якщо невинна пліва залишалася цілою.

        З книги Ігоря Кона "Місячне світло на зорі. Обличчя і маски одностатевої любові" (1998)