У радянській історичній науці особисте життя деяких персонажів вітчизняної історії використовувалося з метою фабрикації ідеологічних концепцій, що влаштовують правлячий режим. Оскільки гомосексуальність - як і будь-яке відхилення від "норми" - засуджувалася радянськими законами, навіть шкільні підручники із задоволенням смакуали скандальні анекдоти про життя вірних царській владі персонажів. 

Природно, що на свідоцтва неординарної сексуальності тих, чия діяльність цілком укладалася в радянські ідеологічні трафарети, просто не звертали уваги. Тому, наприклад, дослідження Соломії Павличко щодо лесбійських фантазій в листуванні Ольги Кобилянської та Лесі Українки виявилося надзвичайно резонансним. Літературознавці традиційної школи несамовито кинулися захищати славетні імена "Дочки Прометея" і "Гірської орлиці". А пізніше в подібних колах ця тема стала хворобливим моветоном.