Знаменитому режисерові Сергію Параджанову, що народився у 1924-му, 9 січня виповнилося б 85 років. Параджанов - режисер, якого вважають своїм принаймні у трьох країнах: Україні, Вірменії та Грузії. Народжений в Тбілісі, вірменин за походженням, у Києві він прожив майже двадцять років. "Тіні забутих предків", "Колір граната", "Легенда про Сурамську фортецю" - ці картини прославили його на весь світ.

В українській столиці про митця не забувають. На кіностудії імені Довженка є пам'ятник режисерові. На будинку, де він жив, встановлена меморіальна дошка.

Син Параджанова, Сурен, стверждує, що батько був відвертим та гострим на язик. За що й поплатився роками волі. Він не боявся критикувати радянську владу. Вперше його посадили за гомосексуалізм, вдруге - за хабар, якого він нібито дав за свого племінника Георгія при вступі до інституту.

Особливості сексуальної натури Параджанова не були таємницею для його близького оточення і часто ставали об'єктом жартів самого майстра, пише Володимир Кірсанов у книзі "69. Російські геї, лесбійки, бісексуали і транссексуали". Якось в інтерв'ю одній данській газеті він заявив, що "його прихильності добивалися десятка два членів ЦК КПРС". Жарт обійшовся дорого - п'ятьма роками тюрми з конфіскацією. І весь цей час кіноеліта, а услід за нею і обивателі теж по-своєму "жартували": "...посадили за згвалтування члена КПРС".

Всі ці справи були сфабриковані, запевняє син митця. Каже, через наклепи на батька йому також було не солодко: "Понаписували різної гидоти у газетах, людину принизили. І, коли на першому курсі всі студенти запрошували одне одного у гості на день народження, мене ніхто не кликав. Боялися. Це вже потім, коли усі розібралися, усі зі мною дружили".

Після майже п'ятирічного ув'язнення Сергій Йосипович розповів Юрію Іллєнку, які тортури йому довелося витримати за колючим дротом. Колега на основі цих спогадів відзняв стрічку "Лебедине озеро. Зона". Адже найяскравіший й найсимволічніший образ чоловічого братерства Сергій Параджанов знайшов саме у в'язниці. Йдеться про сценарій цього фільму, який Параджанов називав своїм "останнім сценарієм". В ньому взагалі дуже багато простоти, прозорих символів.

П'ятнадцять років радянська влада забороняла митцеві знімати кіно. Після зони Параджанов повернувся на батьківщину, до Тбілісі. В Україні йому не давали не тільки працювати, а й жити. За місяць до смерті режисер розповідав друзям, що врешті зібрав гроші на екранізацію "Слова о полку Ігоревім". Відзняти цей фільм він мріяв більше десяти років. Проте розпочати роботу завадила невиліковна хвороба. У 1990 році Сергій Параджанов помер від раку. Він похований в Пантеоні слави в столиці Вірменії.