"Ммм, самотня боса, аааааа!" - це про мене. Ви ж, мої дорогі читачі, швидше за все стійкі до упадницького стану душі, тому про вас - "Діти світла". Але перш ніж  кинутися співати й танцювати, затримайтеся на хвилиночку, і виконавиця цих пісень - українська гей-ікона Гайтана - розповість вам   про  хлопців, що цілуються, свої чоловічі якості і шанованих нею геїв. А для найвитриваліших - бонус: урок прискореного методу вивчення мови ленгала від Гайтани.

- Гайтана, сонечко, ти напевно, знала про те, що ми, геї, тебе обожнюємо. А навіть  якщо в тебе й були з цього приводу якісь сумніви, ти повинна була розвіяти їх під час свого виступу в гей-клубі. Тому пропоную тобі з перших же рядків зізнатися, що наша любов взаємна...

- Так, я чула про те, що геї мене люблять, та й у мене є гарні знайомі, з якими найчастіше простіше й комфортніше спілкуватися, ніж з натуралами. Взагалі для дівчини немає друга краще, ніж гей, і якщо дівчина не шукає уваги чоловіків, а просто хоче сходити куди-небудь потанцювати-відпочити, це саме воно - піти в гей- клуб, що я періодично й роблю. Геї здебільшого - люди із творчим складом мислення. Знову ж, не секрет, що більшість чоловіків творчих професій і богемних зайнять - нетрадиційної орієнтації, тому наше порозуміння цілком нормальне.

- А чому б тобі у такому випадку не проспівати український гей-гімн? Щось на кшталт "І Wіll Survіve". І кліп зняти відповідний. Це ж яке промо! Ти ніколи над цим не думала? Музика повинна бути персональною, для кожного окремо, і в той же час - для всіх.

- Написати й проспівати пісню спеціально для геїв?.. Хм, чому б і ні. У всякому випадку, якби  одну з нинішніх моїх пісень ви стали б вважати своїм гімном, як це вийшло у свій час із "І Wіll Survіve" Глорії Гейнор, я б не протестувала: завжди приємно, коли твої пісні, написані щиро, від душі, знаходять відгук у серцях слухачів. Пісню цю я теж люблю й іноді виконую її на концертах, якщо просять.

- Я десь читав, що в дитинстві ти грала в настільний теніс і навіть до 12 років встигла отримати звання кандидата в майстри. Коли я представляю, що цей самий теніс міг відняти в нас тебе як музиканта, то ще більше не люблю спорт. Переконай мене в такій імовірності, а то я вмру в 30 років від тахікардії й надлишкової ваги...

- У кожного в житті рано чи пізно трапляється момент вибору, коли людина просто зіштовхується з необхідністю прийняти якесь кардинальне рішення. Теніс це ще що - був час, я черевики на ринку продавала, хом'ячків розводила... Просто в якийсь момент довелося робити вибір: плисти за течією, або проти неї. "Відняти" мене в музики міг не тільки теніс, але й інші зайняття, але, якщо вже доля склалася так, а не інакше, то, зважаючи на все, моє покликання все-таки в іншому.

- Твоє ім'я означає "сильна й велика". Страшно не виправдати його?

- Я виправдую це щодня! У всякому разі, у своїх очах це робити не так вже важко, і вже точно - приємно!

- В одному зі своїх інтерв'ю ти сказала, що ти - епатажна людина. Як думаєш, яка твоя остання витівка повинна вбити наших читачів наповал?

- Я - тихушник, я все роблю нишком. Витівки влаштовую, куди ж без них. Але з нічого їх робити не стану!

- Тоді назви п'ять знаменитих або не дуже геїв, які значно вплинули на твій світогляд. Знаючи про твою нездійсненну мрію проспівати із Фредді Меркьюри, підозрюю, що почнеш ти з нього...

- Якщо говорити про музикантів - а музика сильніше за все впливає на мій, як ти кажеш, світогляд, - то Фредді, звичайно, поза конкуренцією. Потім варто було б  згадати хлопців з Pet Shop Boys, сера Елтона - та чи мало талановитих людей!.. Інша справа, що не завжди точно відомо, гей та чи інша людина, чи не гей: приміром, подобається мені творчість когось із колег по цеху, або кліпи якого-небудь режисера, але якщо людина не афішує свою орієнтацію, я теж здогадок висловлювати не стану. Не так вже й багато геїв, які відкрито про це говорять.

- А зможеш згадати хоча б одного гея, що тебе бісить? Для противаги..

- Не народився ще той гей, що міг би мене роздратувати. З чого? І навіщо  нам сваритися?

- А як думаєш, чому у нас в Україні практично немає відкритих геев серед публічних людей? Чому після Кості Гнатенка ніхто не насмілиться на подібне?

- У нашому суспільстві не прийнято відкрито говорити про свою нестандартну орієнтацію: ярлик "гей" для публічної людини в Україні - не кращий спосіб затвердити свій імідж. Широкі маси поки не настільки толерантні, щоб нормально сприймати подібні заяви. Публіка не готова, тому ніхто особливо й не афішує своїх уподобань.

- Ти як українка, швидше за все, теж відчувала на собі неприйняття інакості...

- Я відчуваю цю різницю, тому що подорожую і в інших країнах бачу трохи інше ставлення до меншостей, будь та відмінність пов'язана з кольором шкіри чи орієнтацією. Говорять, що расизм є скрізь, але знаєш, там, за кордоном, кольорові й геї почувають себе трохи більш вільно, ніж у нас. У кожній країні, у кожному суспільстві - свої нюанси. Я люблю Україну й сподіваюся, що нетерпимості у нас згодом  стане менше.

- До речі, а ти б підтримала маніфестацію за запровадження гей-шлюбів?

- У демонстраціях не брала би участі, але якби  для підтримки ідеї рівноправності був потрібний мій голос, мої слова, моє публічне висловлення - так, підтримала б і не приховувала б свого ставлення до цього питання. Всі люди на Землі повинні бути вільними.

- Я ще хотів поговорити з тобою про Конго, адже це - твоя батьківщина, й у тебе, мабуть, особливе до неї відношення. Не плануєш проспівати щось африканське?

- Я народилася в Україні, але Африки в мені дійсно дуже багато: мелодій і ритмів, які звучать у мені, мелодій, які я співала в дитинстві... Можливо, незабаром проспіваю народну конголезьку пісню, щоб хоч частково ознайомити українців з культурою Конго.

- Пам'ятаю, десь роки два тому пігмеї Конго, яким загрожує вимирання, записали СD з автентичними піснями. Тобі доводилося чути цей диск?

- На жаль, саме цей диск не чула, хоча в мене дуже багато конголезької музики. Буду рада, якщо дасте послухати!

- Я б із задоволенням, але мені й самому не доводилося його слухати. Хоча я багато про нього читав в інтернеті, тому, якщо хочеш, можу наспівати щось із нього після інтерв'ю. А запитати я хотів ось про що. При записі як  акомпанемент використовувалися традиційні для пігмеїв інструменти: ріг тварин, повзучі рослини джунглів типу ліан, дерев'яні барабани, обтягнуті шкірою, труби, зроблені зі стебел бамбука. Що із цього списку могло б придатися для твоїх виступів?

- Могла б спробувати будь-який інструмент   -   на   саксофоні, наприклад, я грати вмію, - але швидше за все спробувала б проспівати з музикантами, які грають на нових цікавих інструментах,  тим більше таких екзотичних. Їх вчити не треба, можна просто слухати й співати, вибирати ті звуки, які пасуватимуть тій або іншій пісні.

- Приблизно в той же період, коли з'явилися новини про цей диск, новинні стрічки майоріли повідомленнями й про іншу подію, пов'язану з пігмеями. На різний манер висвітлювався канібалізм учасників Руху звільнення Конго. Солдати-заколотники їли пігмеїв. Це більш ніж жахливо. Це нагадує нам про наше тваринне походження. І я навіть не прошу тебе коментувати ті події. Таким мудрим образом я всього-навсього підводжу тебе до наступного питання. Як ти вважаєш, людина - це окультурена тварина, чи занепале божество?

- Думаю, у людині об'єднане й те, і інше. Просто хтось вміє стримувати природні похіть і пристрасть, а хтось - ні.

- Певний час ти співала в церковному хорі й викладала в недільній школі. Яке відношення до церкви в тебе сьогодні?

- Я все ще уповаю на Бога.

- А як ти думаєш, правильно те, що в нашій світській країні Біблію тепер вивчають у школі? А Президент в урочисті дні привселюдно молиться й відвідує церкву?

- Я вважаю, що це правильно. Духовність - це те, чого багатьом не вистачає в цьому світі. Взагалі, віра робить людину добріше.

- Не відкрию Америки, якщо скажу, що абсолютних чоловіків або жінок немає, і в кожному з нас часто присутні риси протилежної статі. А що з чоловічого не чуже тобі?

- Я вкручую лампочки в будинку! А ще - "чоловічі" пози, якщо так можна сказати, - бути зверху, наприклад, а іноді відчути себе чоловіком, пограти, пофантазувати.

- А я от, уяви собі, попліткувати люблю. Мерзотно, паскудно й все таке, але нічого не можу поробити. Більш того, якщо ти мені ніякої плітки не розповіси, то, вважай, інтерв'ю не вдалося...

- Попліткувати - чому б ні... Коли їдемо на гастролі, я з Аліною (бек-вокалістка Гайтани та її подруга з дитинства. - Прим. авт.) можу цілий вечір про щось проговорити, перемити кісточки всім знайомим, з новинами - що ще у потязі робити?. Так що з подругами я пліткую, і нічого мерзенного й бридкого в цьому не бачу, а от з журналістами - ні, вибач. Ти ж потім все це надрукуєш, а людина візьме й образиться. І потім, у нас і так цілком відверта розмова виходить, хіба ні?..

- Так, тим більше якщо врахувати питання, яке я збираюся поставити тобі зараз. Тебе заводять  хлопці, що цілуються?

- Такі парочки мені зустрічаються дуже рідко, тому цілком закономірно викликають жвавий інтерес. Дивлюся на них, думаю - вау, офігіти!  Дівчата, що цілуються, - звичайна справа, сто разів бачила: випили в клубі трохи більше норми, і будь ласка - люлі-поцілунки. А хлопці - це екзотика. Ну, якщо хочеш пряму відповідь - ТАК, заводять. 

- А скажи - хтозна, що чекає на мене у житті, - як  мовою ленгала буде звучати "Я тебе люблю"?

- Слухай пісню № 9 на альбомі "Слідом за тобою"! Вона так і називається - "На Лінгі Йо" (наголос на друге "і". - Прим. авт.).